ЕТИЧНИЙ КОДЕКС МЕДІАТОРА/МЕДІАТОРКИ СЛУЖБИ ПОРОЗУМІННЯ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Цей Кодекс було розроблено з урахуванням Етичного кодексу Національної медіаторської мережі ГО «Ла Страда-Україна». Метою цього Кодексу є встановлення етичних основ та стандартів діяльності медіатора служби порозуміння закладу освіти.

Виконання та дотримання положень цього Кодексу є обов’язковим для медіатора служби порозуміння закладу освіти.

I. Загальні положення

1. У цьому Кодексі терміни вживаються в такому значенні:

Служба порозуміння закладу освіти (далі – служба) – це добровільне об’єднання медіаторів

з числа учасників(-ць) освітнього процесу (здобувачів освіти та педагогічних працівників(-ць)), які пройшли навчання за відповідною освітньою програмою і розділяють цінності відновного підходу.

Медіація (від лат. mediation – посередництво) – це добровільний і конфіденційний процес, у якому нейтральна третя особа (медіатор/медіаторка) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятний варіант вирішення ситуації, що склалася.

Медіатор – спеціально підготовлений посередник у вирішенні конфліктів, який/яка однаково підтримує обидві сторони та допомагає їм знайти взаємоприйнятне рішення.

2. За наявності запиту від сторін медіації, що відображається у письмовій згоді на участь у процедурі медіації, та за наявності у медіатора необхідної компетентності медіатор може проводити медіацію. При цьому медіатор в будь-якому разі не приймає жодних рішень з приводу конфлікту (спору).

3. Реалізація положень цього Кодексу у діяльності медіаторів не повинна суперечити стандартам захисту прав людини.

II. Етичні вимоги до медіатора

1. Незалежність і нейтральність.

Медіатор/медіаторка:

має бути незалежним/незалежною від впливу третіх осіб на процедуру і результат медіації;

має бути нейтральною особою, яка не є зацікавленою у змісті конфлікту (спору);

допомагає сторонам конфлікту (спору) налагодити комунікацію, проводити переговори, досягти порозуміння.

2. Неупередженість.

Медіатор/медіаторка

завжди повинен/повинна проводити медіацію тільки тих справ, у яких він/вона може залиша-

тися неупередженим і справедливим;

має бути неупередженим/неупередженою у ставленні до сторін, фактів, суджень у конфлікті

(спорі);

не має права оцінювати поведінку та погляди сторін медіації за винятком явного порушення

ними етичних норм або порядку проведення медіації.

3. Толерантність та недискримінація.

Медіатор/медіаторка має поважати людську гідність учасників/учасниць медіації та виявляти

рівну увагу та доброзичливість до сторін медіації.

4. Конфіденційність.

Медіатор/медіаторка повинен/повинна конфіденційно зберігати всю інформацію, отриману в

ході медіації. Будь-яка інформація, конфіденційно повідомлена медіаторові/медіаторці однією зі

сторін, не повинна передаватися іншій стороні, за винятком випадків, якщо на це є згода іншої

сторони. Медіатор/медіаторка має дотримуватися вимог щодо конфіденційності, визначених цим

Кодексом.

5. Чесність і щирість намірів.

Медіатор/медіаторка:

має забезпечити належне інформування сторін про процедуру медіації;

прагне в кожному конфлікті (спорі) допомогти його учасникам/учасницям порозумітися та

мирним ненасильницьким шляхом знайти взаємоприйнятне рішення конфлікту (спору);

допомагає сторонам виявити та реалістично оцінити власні інтереси та потреби, а також на-

працювати варіанти домовленостей та альтернативи сторін.

6. Добровільність медіатора/медіаторки.

Медіатор/медіаторка з власної волі бере участь у медіації в конкретній справі.

7. Компетентність медіатора/медіаторки.

Медіатор/медіаторка повинен/повинна мати необхідні знання у сфері медіації; дбати про під-

вищення своїх знань і удосконалення навичок шляхом обміну досвідом з іншими медіаторами/ме-

діаторками, участі у супервізії, самоосвіти тощо.

8. Етика відносин між медіаторами/медіаторками.

Відносини між медіаторами/медіаторками мають будуватися на засадах взаємної поваги, слі-

дування всім основним принципам етики медіатора/медіаторки, передбачених цим Кодексом.

III. Етичні передумови участі медіатора/медіаторки у медіації

1. До надання згоди на участь в процедурі медіації медіатор/медіаторка має проконсульту-

ватися у координатора/координаторки служби порозуміння щодо можливих ризиків процедури

проведення медіації.

2. Медіатор/медіаторка має відмовитись від участі в процедурі медіації у випадку неможли-

вості зберегти неупередженість, а також у разі конфлікту інтересів.

3. Процедура медіації є суто добровільною. Ніхто не може примусити сторони скористатися

медіацією. Медіація – це добровільний процес, заснований на прагненні сторін досягти чесної та

справедливої угоди.

Добровільність проявляється в тому, що:

• жодну сторону не можна примусити до участі в медіації;

• кожен/кожна учасник/учасниця може вийти з процесу медіації на будь-якому етапі;

• згода з результатом процесу медіації є також суто добровільною;

• сторони самі контролюють хід і результати медіації.

IV. Етика поведінки медіатора/медіаторки у медіації

1. До початку процедури медіації медіатор/медіаторка:

зобов’язаний/зобов’язана проінформувати сторони конфлікту (спору) про сутність та принци-

пи медіації, роль, права та обов’язки медіатора/медіаторки і сторін у цій процедурі;

має пересвідчитися, що сторони медіації правильно розуміють надану медіатором/медіатор-

кою інформацію, включно з умовами забезпечення конфіденційності, а також усвідомлюють мож-

ливість їх відмови від участі в медіації на будь-якій її стадії без пояснення причин;

не має права розголошувати конфіденційну інформацію щодо медіації та отриману під час

медіації, а також не має права використовувати таку інформацію у власних інтересах.

2. До початку медіації медіатор/медіаторка має проінформувати сторони медіації про те, що

вимога щодо збереження конфіденційності не поширюється на інформацію про діяння, які загро-

жують життю, здоров’ю учасників медіації або третіх осіб.

3. Обов’язок нерозголошення конфіденційної інформації щодо медіації та отриманої під час

медіації є безстроковим.

4. Медіатор/медіаторка забезпечує дотримання принципів добровільної, рівної та активної

участі сторін у процедурі медіації та розуміння сторонами умов і наслідків укладання угоди за

результатами медіації, діє абсолютно об’єктивно по відношенню до кожної зі сторін, з повагою до

процесу медіації.

5. Медіатор/медіаторка має право відмовитись від проведення медіації на будь-якій її стадії у

разі:

прояву агресії з боку учасника/учасниці медіації по відношенню до медіатора/медіаторки

чи іншого учасника/учасниці медіації у вигляді фізичного чи психологічного насильства, погроз,

шантажу тощо;

прояву стороною медіації намірів, відмінних від примирення чи врегулювання конфлікту (спо-

ру), іншої недобросовісної поведінки; явної незаконності дій та домовленостей сторін медіації;

за наявності інших поважних причин.

6. Медіатор/медіаторка зобов’язаний/зобов’язана відмовитись від проведення медіації на

будь-якій її стадії у разі втрати ним/нею нейтральності та неупередженості.

7. Медіатор/медіаторка допомагає налагодити комунікацію між сторонами. Медіатор/медіа-

торка не висловлює оцінок щодо змісту конфлікту (спору) та його учасників і не надає порад

щодо його вирішення та не приймає жодних рішень щодо конфлікту (спору).

8. Медіатор/медіаторка має утриматись від обговорення зі сторонами медіації дій іншого/ін-

шої медіатора/медіаторки.

V. Етичні аспекти популяризації діяльності медіатора/медіаторки

1. Медіатор/медіаторка надає учасникам освітнього процесу інформацію про переваги нена-

сильницьких шляхів вирішення конфліктів (спорів), відновних практик у розбудові миру та захисту

прав людини; протидії насильству, ґендерній дискримінації та жорстокому поводженню з дітьми.

2. Для потреб популяризації медіації медіатор/медіаторка може збирати та поширювати зне-

особлену інформацію про кількість, зміст та результативність проведених ним/нею медіацій, якщо

інше не встановлено письмовою згодою на участь у процедурі медіації.

Кiлькiсть переглядiв: 8