ЕТИЧНИЙ КОДЕКС МЕДІАТОРА/МЕДІАТОРКИ СЛУЖБИ ПОРОЗУМІННЯ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ
Цей Кодекс було розроблено з урахуванням Етичного кодексу Національної медіаторської мережі ГО «Ла Страда-Україна». Метою цього Кодексу є встановлення етичних основ та стандартів діяльності медіатора служби порозуміння закладу освіти.
Виконання та дотримання положень цього Кодексу є обов’язковим для медіатора служби порозуміння закладу освіти.
I. Загальні положення
1. У цьому Кодексі терміни вживаються в такому значенні:
Служба порозуміння закладу освіти (далі – служба) – це добровільне об’єднання медіаторів
з числа учасників(-ць) освітнього процесу (здобувачів освіти та педагогічних працівників(-ць)), які пройшли навчання за відповідною освітньою програмою і розділяють цінності відновного підходу.
Медіація (від лат. mediation – посередництво) – це добровільний і конфіденційний процес, у якому нейтральна третя особа (медіатор/медіаторка) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятний варіант вирішення ситуації, що склалася.
Медіатор – спеціально підготовлений посередник у вирішенні конфліктів, який/яка однаково підтримує обидві сторони та допомагає їм знайти взаємоприйнятне рішення.
2. За наявності запиту від сторін медіації, що відображається у письмовій згоді на участь у процедурі медіації, та за наявності у медіатора необхідної компетентності медіатор може проводити медіацію. При цьому медіатор в будь-якому разі не приймає жодних рішень з приводу конфлікту (спору).
3. Реалізація положень цього Кодексу у діяльності медіаторів не повинна суперечити стандартам захисту прав людини.
II. Етичні вимоги до медіатора
1. Незалежність і нейтральність.
Медіатор/медіаторка:
має бути незалежним/незалежною від впливу третіх осіб на процедуру і результат медіації;
має бути нейтральною особою, яка не є зацікавленою у змісті конфлікту (спору);
допомагає сторонам конфлікту (спору) налагодити комунікацію, проводити переговори, досягти порозуміння.
2. Неупередженість.
Медіатор/медіаторка
завжди повинен/повинна проводити медіацію тільки тих справ, у яких він/вона може залиша-
тися неупередженим і справедливим;
має бути неупередженим/неупередженою у ставленні до сторін, фактів, суджень у конфлікті
(спорі);
не має права оцінювати поведінку та погляди сторін медіації за винятком явного порушення
ними етичних норм або порядку проведення медіації.
3. Толерантність та недискримінація.
Медіатор/медіаторка має поважати людську гідність учасників/учасниць медіації та виявляти
рівну увагу та доброзичливість до сторін медіації.
4. Конфіденційність.
Медіатор/медіаторка повинен/повинна конфіденційно зберігати всю інформацію, отриману в
ході медіації. Будь-яка інформація, конфіденційно повідомлена медіаторові/медіаторці однією зі
сторін, не повинна передаватися іншій стороні, за винятком випадків, якщо на це є згода іншої
сторони. Медіатор/медіаторка має дотримуватися вимог щодо конфіденційності, визначених цим
Кодексом.
5. Чесність і щирість намірів.
Медіатор/медіаторка:
має забезпечити належне інформування сторін про процедуру медіації;
прагне в кожному конфлікті (спорі) допомогти його учасникам/учасницям порозумітися та
мирним ненасильницьким шляхом знайти взаємоприйнятне рішення конфлікту (спору);
допомагає сторонам виявити та реалістично оцінити власні інтереси та потреби, а також на-
працювати варіанти домовленостей та альтернативи сторін.
6. Добровільність медіатора/медіаторки.
Медіатор/медіаторка з власної волі бере участь у медіації в конкретній справі.
7. Компетентність медіатора/медіаторки.
Медіатор/медіаторка повинен/повинна мати необхідні знання у сфері медіації; дбати про під-
вищення своїх знань і удосконалення навичок шляхом обміну досвідом з іншими медіаторами/ме-
діаторками, участі у супервізії, самоосвіти тощо.
8. Етика відносин між медіаторами/медіаторками.
Відносини між медіаторами/медіаторками мають будуватися на засадах взаємної поваги, слі-
дування всім основним принципам етики медіатора/медіаторки, передбачених цим Кодексом.
III. Етичні передумови участі медіатора/медіаторки у медіації
1. До надання згоди на участь в процедурі медіації медіатор/медіаторка має проконсульту-
ватися у координатора/координаторки служби порозуміння щодо можливих ризиків процедури
проведення медіації.
2. Медіатор/медіаторка має відмовитись від участі в процедурі медіації у випадку неможли-
вості зберегти неупередженість, а також у разі конфлікту інтересів.
3. Процедура медіації є суто добровільною. Ніхто не може примусити сторони скористатися
медіацією. Медіація – це добровільний процес, заснований на прагненні сторін досягти чесної та
справедливої угоди.
Добровільність проявляється в тому, що:
• жодну сторону не можна примусити до участі в медіації;
• кожен/кожна учасник/учасниця може вийти з процесу медіації на будь-якому етапі;
• згода з результатом процесу медіації є також суто добровільною;
• сторони самі контролюють хід і результати медіації.
IV. Етика поведінки медіатора/медіаторки у медіації
1. До початку процедури медіації медіатор/медіаторка:
зобов’язаний/зобов’язана проінформувати сторони конфлікту (спору) про сутність та принци-
пи медіації, роль, права та обов’язки медіатора/медіаторки і сторін у цій процедурі;
має пересвідчитися, що сторони медіації правильно розуміють надану медіатором/медіатор-
кою інформацію, включно з умовами забезпечення конфіденційності, а також усвідомлюють мож-
ливість їх відмови від участі в медіації на будь-якій її стадії без пояснення причин;
не має права розголошувати конфіденційну інформацію щодо медіації та отриману під час
медіації, а також не має права використовувати таку інформацію у власних інтересах.
2. До початку медіації медіатор/медіаторка має проінформувати сторони медіації про те, що
вимога щодо збереження конфіденційності не поширюється на інформацію про діяння, які загро-
жують життю, здоров’ю учасників медіації або третіх осіб.
3. Обов’язок нерозголошення конфіденційної інформації щодо медіації та отриманої під час
медіації є безстроковим.
4. Медіатор/медіаторка забезпечує дотримання принципів добровільної, рівної та активної
участі сторін у процедурі медіації та розуміння сторонами умов і наслідків укладання угоди за
результатами медіації, діє абсолютно об’єктивно по відношенню до кожної зі сторін, з повагою до
процесу медіації.
5. Медіатор/медіаторка має право відмовитись від проведення медіації на будь-якій її стадії у
разі:
прояву агресії з боку учасника/учасниці медіації по відношенню до медіатора/медіаторки
чи іншого учасника/учасниці медіації у вигляді фізичного чи психологічного насильства, погроз,
шантажу тощо;
прояву стороною медіації намірів, відмінних від примирення чи врегулювання конфлікту (спо-
ру), іншої недобросовісної поведінки; явної незаконності дій та домовленостей сторін медіації;
за наявності інших поважних причин.
6. Медіатор/медіаторка зобов’язаний/зобов’язана відмовитись від проведення медіації на
будь-якій її стадії у разі втрати ним/нею нейтральності та неупередженості.
7. Медіатор/медіаторка допомагає налагодити комунікацію між сторонами. Медіатор/медіа-
торка не висловлює оцінок щодо змісту конфлікту (спору) та його учасників і не надає порад
щодо його вирішення та не приймає жодних рішень щодо конфлікту (спору).
8. Медіатор/медіаторка має утриматись від обговорення зі сторонами медіації дій іншого/ін-
шої медіатора/медіаторки.
V. Етичні аспекти популяризації діяльності медіатора/медіаторки
1. Медіатор/медіаторка надає учасникам освітнього процесу інформацію про переваги нена-
сильницьких шляхів вирішення конфліктів (спорів), відновних практик у розбудові миру та захисту
прав людини; протидії насильству, ґендерній дискримінації та жорстокому поводженню з дітьми.
2. Для потреб популяризації медіації медіатор/медіаторка може збирати та поширювати зне-
особлену інформацію про кількість, зміст та результативність проведених ним/нею медіацій, якщо
інше не встановлено письмовою згодою на участь у процедурі медіації.